ЗДО №7 "Берізка"
Вінницька область, Гайсинський район

Здоров’я дитини – як основа психологічного комфорту

Вправи для зняття стресу та емоційної напруги

Вправа «Релаксація на контрасті»

Щоб ефективно зняти м’язове напруження, спочатку треба його посилити.

Якщо обстановка навколо напружена й випочуваєте, щовтрачаєтесамовладання, цей комплекс можнавиконати прямо на місці, за сто­лом, практично непомітно для навколишніх.

  1. Так сильно, як можете, напружте пальці ніг. Потім розслабте їх.
  2. Напружте й розслабте ступні ніг.
  3. Напружте й розслабте гомілки.
  4. Напружте й розслабте коліна.
  5. Напружте й розслабте стегна.
  6. Напружте й розслабте сідничні м’язи.
  7. Напружте й розслабте живіт.
  8. Розслабте спину й плечі.
  9. Розслабте кисті рук.
  10. Розслабте передпліччя.
  11. Розслабте шию.
  12. Розслабте лицьові м’язи.
  13. Посидьте спокійно кілька хвилин, насолоджу­ючись повним спокоєм. Коли вам здасться, що повільно пливете,— ви повністю розсла­билися.

Вправа «Піджак на вішалці»

Зняти напруження в м’язах можна не лише, лежачи або сидячи, а й стоячи чи навіть ідучи. Для цього достатньо уявити себе «без кісток», зробленим ніби з гуми, або уявити своє тіло піджаком, що висить на вішалці. Порухайте тілом, яке, наче вільно висить на хребті. Відчуйте, як вільно гойдаються руки, плечі, тазовий пояс, коли ви рухаєте хребтом

Коли людина хвилюється, її дихання прискорюється і стає поверхневим. Щоб не допустити надмірної емоційної реакції під час стресових ситуацій, потрібно стежити за тим, щоб дихання залишилося глибоким і повільним.

Вправа «Ритмічне дихання»

Помітивши, що ви починаєте хвилюватися, напружуватися, обурюватися, починайте дихати за таким принципом: вдихаючи, рахуйте до трьох, видихаючи, також рахуйте до трьох. Потім спробуйте зробити видих іще тривалішим:  видихаючи, рахуйте до п’яти, до семи тощо.

Вправа  «Рахунок»

 Цю вправу можна робити в будь-якому місці. Потрібно сісти зручніше, скласти руки на колінах, поставити ноги на землю й знайти очима предмет, на якому можна зосередити свою увагу.

  1. Почніть рахувати від 10 до 1, на кожному рахунку роблячи вдих і повільний видих. (Видих має бути помітно довше вдиху.)
  2. Заплющіть очі. Знову порахуйте від 10 до 1, затримуючи подих на кожному рахунку. Повільно видихайте, уявляючи, як з кожним видихом зменшується й нарешті зникає напруження.
  3. Не розплющуючи очі, рахуйте від 10 до 1. Цього разу уявіть, що видихуване вами повітря пофарбоване в теплі пастельні тони. З кожним видихом кольоровий туман стає густішим, перетворюється на хмари.
  4. Пливіть ласкавими хмарами доти, поки очі не розплющаться самі.

Щоб знайти потрібний ритм рахунку, дихайте повільно й спокійно, відгороджуючись від усіляких хвилювань за допомогою уяви. Цей метод дуже добре послаблює стрес.

Через тиждень почніть рахувати від 20 до 1, ще через тиждень — від 30, і так до 50.

В основу наступних методів психологічної саморегуляції покладено роботу з образами уяви для регуляції емоційного стану людини. Адже свідомо створені образи впливають на організм людини майже так само, як і реальний досвід.

Вправа  «Стирання інформації»

Розслабтеся. Заплющтеочі. Уявіть, що перед вами лежитьчистий аркуш паперу, олівці, гумка. Подумки намалюйте на аркуші негативну ситуацію, яку б вам хотілося забути. Цеможе бути реальна картинка, образна ситуація. Подумкивізьмітьгумку й послідовно «витирайте» з аркуша цю негативну інформацію, доки не зникне ця картинка. Знову заплющте очі й уявіть собі той самий аркуш паперу. Якщо картинка не зникла, знову візьміть гумку й «витирайте» її до повного зникнення.

Такі методи використовують також задля зниження концентрації уваги на стресогенному чиннику.

Вправа «Ворона на шафі»

Якщо певна людина викликає у вас негативні емоції, а вам доводиться взаємодіяти з нею, можна зменшити своє напруження, подумки домальовуючи реальну картину ситуації. Наприклад, уявіть цю людину дуже маленькою, у смішному вбранні або розташуйте її на значній відстані від себе, у дивному місці, змініть в уяві тембр її голосу тощо. Тобто віднайдіть такі доповнення до психотравмувальної ситуації, що зроблять її кумедною або незначущою для вас.

Вправа «Настрій»

Кілька хвилин тому ви почули погану но­вину чи закінчилася неприємна розмова…

Як зняти неприємний осад? Візьміть фломастери. Розслаблено, лівою рукою намалюйте абстрактний малюнок: кольорові нитки, лінії-сюжети, фігури. Важливо при цьому повністю зануритись у свої пережи­вання, вибрати колір і провести лінії так, як вам хотілося б, щоб вони цілком збігалися з вашим настроєм.

Намагайтеся уявити собі, що ви перено­сите свій сумний настрій на папір. Закінчили малюнок? А тепер перегорніть аркуш і на звороті напишіть 5—7 слів, які відображають ваш настрій, ваші почуття. Довго не думайте і не намагайтеся бути ввічливими: необхідно, щоб слова виникали спонтанно, без спеціального контролю.

Після цього ще раз продивіться ваш ма­люнок, ніби заново переживаючи свій настрій, перечитайте слова, і з задоволенням, емоційно, розірвіть аркуш, викиньте його в кошик.

Ви помітили? Всього 5 хв, а ваш зіпсо­ваний настрій уже зник, він перейшов у малюнок і був знищений.

Не буває прийомів, які були б ефективними абсолютно для всіх. Комусь легше нормалізувати свій психологічний стан шляхом розслаблення м’язів, декому – шляхом рухової активності. Хтось ліпше використовує можливості уяви, а хтось – абстрактно-логічного мислення. Тому спробувавши методи психологічної саморегуляції, потрібно обрати для себе найефективніший. Як результат зменшується тривалість негативного впливу стресогенної ситуації, знижується рівень негативного впливу стресу на організм людини.

 

 

Психологічний комфортце відчуття задоволення, прийняття оточення, відповідності стану індивіда до навколишніх умов існування. Якщо змалечку дитину виховувати в атмосфері любові та взаєморозуміння, вона виросте чуйною і доброзичливою. Якщо ж батьки зривають на ній усі свої невдачі й подають приклад стосунків, не гідний наслідування, то дитина зростатиме нечуйною, черствою, а іноді й жорстокою у ставленні до інших (до тварин, рослин, людей), із проблемами у розвитку не лише морально-ціннісної сфери особистості, а й емоційно-вольової, пізнавальної.

Мама для дитини — перший психологічний захист. У дітей, розлучених із мамою у ранньому віці навіть на короткий термін, виникає депресія, а іноді, як наслідок, синдром недорозвиненості. Причина — збіднілий емоційний світ дитини, брак спілкування та уваги. Якщо мати чи близькі люди не застосовують у спілкуванні з дитиною тілесного фізичного контакту, погладжування, усмішок, похвали, то у дітей виявляється більше поведінкових відхилень від норми, ніж у тих, які виховуються в сім'ї, що намагається створити психологічно комфортне середовище для зростання малюка.

Як тільки дитина переступає поріг дитячого навчального закладу, відповідальність за створення комфортного середовища для неї беруть на себе його працівники. Передусім для забезпечення адаптації малюка до нових умов перебування вихователь повинен налагодити доброзичливі та відверті стосунки з батьками дошкільника, а ті, у свою чергу, віддаючи власне дитя до ДНЗ, мають готувати його до змін у житті, привчаючи до самообслуговування і налаштовуючи на довіру до педагогів та няні. Від того, наскільки комфортно дитина почуватиметься в садочку, від тих позитивних емоцій, інтересу, вільних дій, які вона тут отримає, залежатимуть її віра в дорослих, уміння спілкуватися, духовне зростання.

Звички роблять наше життя комфортним. З огляду на них ми оцінюємо, наскільки приємно та практично почуваємось у тому чи іншому середовищі. Завдання сім'ї' та педагогів — формувати у малюків звички, які б не створювали їм у майбутньому дискомфорту, а позитивно впливали на їх особистість, духовний світ.

Дитину навчає те, що її оточує. Якщо малюка часто критикують, то, відповідно, навчають осуджувати;  демонструють ворожість — учать битися; висміюють —дитина буде несміливою, невпевненою у собі, з комплексом неповноцінності; якщо ж часто соромлять, то прибивають комплекс провини; якщо хоча б іноді бувають поблажливими, то виховують дитину терплячою; хвалять — навчають оцінювати; чесні з дитиною — вчать справедливості й відповідальності; намагаються створити для малюка безпечне середовище — вчать вірити в себе і в людей; намагаються створити атмосферу дружби та взаєморозуміння — вчать знаходити любов у світі; привчають до колективної праці — дають відчуття власної значущості (дитина почувається потрібною); доброзичливо ставляться до інших — виховають емпатійну особистість;  проявляють активне співчуття (з наданням можливої допомоги) до тих, хто цього потребує, — рослина, тварина чи людина — матимуть гарантовану поміч від власної дитини в майбутньому, оскільки виростять її небайдужою; звертають увагу на гарні речі — розвивають естетичний смак.

Якою виросте наша дитина, залежить повністю від того, які умови ми їй створюємо, які речі вона вважатиме для себе прийнятними і відповідно комфортними, а які ні. Щоб малюк міг комфортно почуватися у суспільстві, ми повинні прививати йому не словами, а власними вчинками, діями такі норми суспільної моралі, як чесність, відповідальність, відчуття гідності, працьовитість, терпіння, совість, почуття обов'язку, вміння співпереживати, доброзичливість, благочинність тощо. Норми моралі мають слугувати духовному росту особистості.

Отже, для розвитку дитини необхідно створювати такі умови, за яких малюк матиме змогу приймати власні вільні рішення (принаймні, щоб він так вважав), здійснювати вільні дії, а не під тиском страху чи чужої волі.

ОСНОВА ПСИХОЛОГІЧНОГО КОМФОРТУ?

1.Створення психологічного клімату в колективі (групі), спрямованого на позитивні емоції, вчинки, інтереси, на формування відчуття позитивної перспективи для розвитку групи загалом та кожного з її членів зокрема.

2.У дитини не повинно згасати бажання посміхатися. Вона не має боятися відверто показувати свої емоції— плакати, сміятися, нудьгувати. Дитина не повинна щось із себе вдавати, а має бути самою собою.

3.Кожна дитина повинна відчувати, що їй раді, що вона бажана, не просто потрібна, а необхідна для цієї групи.

4.Не можна обмежувати волю дитини. Усі дії, які вона чинитиме, повинні йти від її власної ініціативи.

5.Помічати позитивне потрібно якомога частіше, шукати для цього щонайменші приводи.

6.Осуджувати треба якнайменше, іноді варто бути поблажливим.

7.Заохочувати до праці, намагатися зробити її приємною.

8.Створити безпечне середовища для дітей (не ставити високо важкі чи гострі предмети, не використовувати у приміщенні незаземлені розетки, не залишати без нагляду електроприлади, не використовувати іграшки заборонені Мінздравом, та інше, небезпечне для життя і здоров'я дитини). Дитина має безпечно почуватися, вчитися вірити дорослому, який поруч із нею.

9. У колективі повинна панувати атмосфера підтримки та взаєморозуміння, створюватися ситуація успіху для дитини.

10.Демонструвати оптимізм, вірити у свою дитину.

11.Готувати дитину до співпраці, співіснування в колективі, прививати їй корисні звички, здатність до самообслуговування; позитивно й доброзичливо налаштовувати на оточення, в якому вона повинна перебувати.

12.Безперечно любити дітей, прагнути і вміти виявляти любов до них, показувати їм свою любов — вони мають це постійно відчувати.

Лише дотримуючись усіх умов, можна створити психологічно комфортне середовище для розвитку дитини. І тільки такий психологічний комфорт сприятиме її моральному становленню та духовному здоров'ю.

Духовне здоров'я залежить від рівня оволодіння духовними цінностями й обумовлюється психічним здоров'ям особистості — її рівноваженістю, психічною стійкістю, самодостатністю та спрямованістю мотиваційної сфери, що практично неможливо без створення прийнятних умов для розвитку такої особистості.

Моральне здоров'я є складником духовного здоров'я людини. Оволодіння загально-людськими моральними нормами, етикою спілкування та дотримання цих норм у житті забезпечить культурний розвиток особистості, збагачення її духовного світу, освіченості, вихованості й подальшу комфортну

життєдіяльність. Формування морального здоров'я безпосередньо пов'язане із соціальними умовами, в яких живе дитина. Основою відчуття відповідальності є стійкий і усвідомлений вольовий акт.  Духовно збагачена дитина, в якої сформована відповідальність за свої вчинки, здатна протистояти злу, агресії, шкідливим звичкам, адже насиченість і повноцінність її життя, активна позиція є противагою ілюзорним миттєвостям задоволення.

Отже,  для збереження і зміцнення психічного здоров’я дитини використовують такі техніки: релаксаційний масаж, музикотерапія, музикомалювання, танцювальна терапія, психогімнастика, казкотерапія, сміхотерапія, кольоротерапія, бібліотерапія та даруйте дітям більше посмішок, любов і повагу.

Логін: *

Пароль: *