ЗДО №7, ”Берізка”, Гайсин
Гайсинський район, Вінницька область

Здоров’я дитини – як основа психологічного комфорту

Психологічний комфортце відчуття задоволення, прийняття оточення, відповідності стану індивіда до навколишніх умов існування. Якщо змалечку дитину виховувати в атмосфері любові та взаєморозуміння, вона виросте чуйною і доброзичливою. Якщо ж батьки зривають на ній усі свої невдачі й подають приклад стосунків, не гідний наслідування, то дитина зростатиме нечуйною, черствою, а іноді й жорстокою у ставленні до інших (до тварин, рослин, людей), із проблемами у розвитку не лише морально-ціннісної сфери особистості, а й емоційно-вольової, пізнавальної.

Мама для дитини — перший психологічний захист. У дітей, розлучених із мамою у ранньому віці навіть на короткий термін, виникає депресія, а іноді, як наслідок, синдром недорозвиненості. Причина — збіднілий емоційний світ дитини, брак спілкування та уваги. Якщо мати чи близькі люди не застосовують у спілкуванні з дитиною тілесного фізичного контакту, погладжування, усмішок, похвали, то у дітей виявляється більше поведінкових відхилень від норми, ніж у тих, які виховуються в сім'ї, що намагається створити психологічно комфортне середовище для зростання малюка.

Як тільки дитина переступає поріг дитячого навчального закладу, відповідальність за створення комфортного середовища для неї беруть на себе його працівники. Передусім для забезпечення адаптації малюка до нових умов перебування вихователь повинен налагодити доброзичливі та відверті стосунки з батьками дошкільника, а ті, у свою чергу, віддаючи власне дитя до ДНЗ, мають готувати його до змін у житті, привчаючи до самообслуговування і налаштовуючи на довіру до педагогів та няні. Від того, наскільки комфортно дитина почуватиметься в садочку, від тих позитивних емоцій, інтересу, вільних дій, які вона тут отримає, залежатимуть її віра в дорослих, уміння спілкуватися, духовне зростання.

Звички роблять наше життя комфортним. З огляду на них ми оцінюємо, наскільки приємно та практично почуваємось у тому чи іншому середовищі. Завдання сім'ї' та педагогів — формувати у малюків звички, які б не створювали їм у майбутньому дискомфорту, а позитивно впливали на їх особистість, духовний світ.

Дитину навчає те, що її оточує. Якщо малюка часто критикують, то, відповідно, навчають осуджувати;  демонструють ворожість — учать битися; висміюють —дитина буде несміливою, невпевненою у собі, з комплексом неповноцінності; якщо ж часто соромлять, то прибивають комплекс провини; якщо хоча б іноді бувають поблажливими, то виховують дитину терплячою; хвалять — навчають оцінювати; чесні з дитиною — вчать справедливості й відповідальності; намагаються створити для малюка безпечне середовище — вчать вірити в себе і в людей; намагаються створити атмосферу дружби та взаєморозуміння — вчать знаходити любов у світі; привчають до колективної праці — дають відчуття власної значущості (дитина почувається потрібною); доброзичливо ставляться до інших — виховають емпатійну особистість;  проявляють активне співчуття (з наданням можливої допомоги) до тих, хто цього потребує, — рослина, тварина чи людина — матимуть гарантовану поміч від власної дитини в майбутньому, оскільки виростять її небайдужою; звертають увагу на гарні речі — розвивають естетичний смак.

Якою виросте наша дитина, залежить повністю від того, які умови ми їй створюємо, які речі вона вважатиме для себе прийнятними і відповідно комфортними, а які ні. Щоб малюк міг комфортно почуватися у суспільстві, ми повинні прививати йому не словами, а власними вчинками, діями такі норми суспільної моралі, як чесність, відповідальність, відчуття гідності, працьовитість, терпіння, совість, почуття обов'язку, вміння співпереживати, доброзичливість, благочинність тощо. Норми моралі мають слугувати духовному росту особистості.

Отже, для розвитку дитини необхідно створювати такі умови, за яких малюк матиме змогу приймати власні вільні рішення (принаймні, щоб він так вважав), здійснювати вільні дії, а не під тиском страху чи чужої волі.

ОСНОВА ПСИХОЛОГІЧНОГО КОМФОРТУ?

1.Створення психологічного клімату в колективі (групі), спрямованого на позитивні емоції, вчинки, інтереси, на формування відчуття позитивної перспективи для розвитку групи загалом та кожного з її членів зокрема.

2.У дитини не повинно згасати бажання посміхатися. Вона не має боятися відверто показувати свої емоції— плакати, сміятися, нудьгувати. Дитина не повинна щось із себе вдавати, а має бути самою собою.

3.Кожна дитина повинна відчувати, що їй раді, що вона бажана, не просто потрібна, а необхідна для цієї групи.

4.Не можна обмежувати волю дитини. Усі дії, які вона чинитиме, повинні йти від її власної ініціативи.

5.Помічати позитивне потрібно якомога частіше, шукати для цього щонайменші приводи.

6.Осуджувати треба якнайменше, іноді варто бути поблажливим.

7.Заохочувати до праці, намагатися зробити її приємною.

8.Створити безпечне середовища для дітей (не ставити високо важкі чи гострі предмети, не використовувати у приміщенні незаземлені розетки, не залишати без нагляду електроприлади, не використовувати іграшки заборонені Мінздравом, та інше, небезпечне для життя і здоров'я дитини). Дитина має безпечно почуватися, вчитися вірити дорослому, який поруч із нею.

9. У колективі повинна панувати атмосфера підтримки та взаєморозуміння, створюватися ситуація успіху для дитини.

10.Демонструвати оптимізм, вірити у свою дитину.

11.Готувати дитину до співпраці, співіснування в колективі, прививати їй корисні звички, здатність до самообслуговування; позитивно й доброзичливо налаштовувати на оточення, в якому вона повинна перебувати.

12.Безперечно любити дітей, прагнути і вміти виявляти любов до них, показувати їм свою любов — вони мають це постійно відчувати.

Лише дотримуючись усіх умов, можна створити психологічно комфортне середовище для розвитку дитини. І тільки такий психологічний комфорт сприятиме її моральному становленню та духовному здоров'ю.

Духовне здоров'я залежить від рівня оволодіння духовними цінностями й обумовлюється психічним здоров'ям особистості — її рівноваженістю, психічною стійкістю, самодостатністю та спрямованістю мотиваційної сфери, що практично неможливо без створення прийнятних умов для розвитку такої особистості.

Моральне здоров'я є складником духовного здоров'я людини. Оволодіння загально-людськими моральними нормами, етикою спілкування та дотримання цих норм у житті забезпечить культурний розвиток особистості, збагачення її духовного світу, освіченості, вихованості й подальшу комфортну

життєдіяльність. Формування морального здоров'я безпосередньо пов'язане із соціальними умовами, в яких живе дитина. Основою відчуття відповідальності є стійкий і усвідомлений вольовий акт.  Духовно збагачена дитина, в якої сформована відповідальність за свої вчинки, здатна протистояти злу, агресії, шкідливим звичкам, адже насиченість і повноцінність її життя, активна позиція є противагою ілюзорним миттєвостям задоволення.

Отже,  для збереження і зміцнення психічного здоров’я дитини використовують такі техніки: релаксаційний масаж, музикотерапія, музикомалювання, танцювальна терапія, психогімнастика, казкотерапія, сміхотерапія, кольоротерапія, бібліотерапія та даруйте дітям більше посмішок, любов і повагу.

Логін: *

Пароль: *