ЗДО №7, ”Берізка”, Гайсин
Гайсинський район, Вінницька область

Сторінка для батьків

Шановні батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчить мене, будь ласка, як стати і бути людиною.

У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.
Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

Мої почуття ще не дозрілі – прошу будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

Щоб розвиватись, мені потрібне Ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб на помилках можна було вчитися. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.
Я вчуся у Вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до Вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Навчить мене, будь ласка, кращого.

Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомогати один одному в цьому безмежному світі.

Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше  брали мене  на  руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб Ваша любов не перетворилася на милиці, які заважають мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я вас дуже, дуже люблю!!!
Покажіть мені, що ви любите мене теж!


З давніх часів людство надавало кольорам символічне значення. Група вчених розробила методику «Кольорові діти», за допомогою якої за кольорами, які дитина найчастіше використовує у малюнках, можна визначити характер дитини, її реакцію на життєві ситуації і емоційний клімат в родині, а головне - спрогнозувати, яким вона виросте. В залежності від того, який колір найчастіше використовує у своїх малюнках Ваша дитина, а також який колір є для неї найулюбленішим, можна виділити різні особливості її характеру.

"Жовті діти"

Мовою кольору, жовтий - колір духовності, але в той же час і небезпеки. Це люди вільні, оригінальні, інакодумці, а тому небезпечні для тих, хто у главу кута ставить непорушний порядок, необмежену владу. Такі люди найбільше схильні до творчості. "Жовта" дитина - мрійник, фантазер, казкар, жартівник. Вона любить грати наодинці, любить абстрактні іграшки: камінчики, гілочки, ганчірочки, кубики, пожвавлюючи їх силою своєї уяви. Коли малюк виросте, він буде віддавати перевагу різноманітній, цікавій роботі. Завжди буде у щось вірити, на щось сподіватися, прагнути жити майбутнім. У той же час у нього можуть виявлятися такі риси характеру, як непрактичність, прагнення уникнути ухвалення рішень, безвідповідальність.

"Червоні діти"

Червоний колір - колір крові, здоров'я, життя, енергії, сили, влади. Ці діти відкриті й активні. Дуже важко батькам з «червоними» дітьми: живими, неслухняними, збудливими, непосидючими, які ламають іграшки. Коли вони виростуть, то висока працездатність визначатиметься прагненням досягти успіху, отримати результат, заслужити похвалу. Звідси наполегливість, егоїзм. Інтереси сьогоднішнього дня для них понад усе. Серед яскравих політиків найчастіше зустрічаються «червоно-жовті» (червоний - більш улюблений), серед розумних - «жовто-червоні».

"Сині діти"

«Сині» діти - повна протилежність «червоним». Недаремно «червоних» дітей можна заспокоїти синім кольором, а «синіх» дітей - червоним. «Синя» дитина - спокійна, врівноважена, любить робити все не кваплячись, докладно. Із задоволенням лежить на дивані з книжкою, роздумує, все детально обговорює. Вона обирає задушевну дружбу з самовіддачею і самопожертвою, тому що, на противагу «червоним» дітям, їй приємно віддавати, а не отримувати. Часто діти обирають синій колір не тому, що вони спокійні, а тому, що в даний момент дуже потребують спокою.

"Фіолетові діти"

Мовою кольору фіолетовий означає ніч, таємницю, містику, споглядання. Такі діти живуть багатим внутрішнім світом і відрізняються артистизмом, вони дуже чутливі. Їх легко загіпнотизувати, вони збудливі. «Фіолетова» дитина прагне справити враження, але при цьому здатна подивитися на себе зі сторони. Вона дуже ранима, більше звід інших потребує підтримки і заохочення.

"Синьо-зелені діти"

Мовою кольору «синьо-зелений» означає воду, лід, холод, глибину, гордість, престиж, марнославство. Даний колір - індикатор стану нервової системи. У того, кому він подобається, нерви перенавантажені. Така нервова напруга визначається характером людини, або може бути викликана ситуацією, коли людина боїться помилитися, позбутися досягнутих успіхів, викликати в свою адресу критику. Не випадково «синьо-зеленими» є всі чиновники і адміністратори. Тому дуже важливо уберегти «синьо-зелених» дітей від зайвої регламентації. Такій дитині потрібно надати більше свободи, заохочувати ініціативу, замінювати покарання на заохочення, можливо, понизити вимоги (наприклад, не вимагати вчитися тільки на п'ятірки).

"Зелені діти"

«Зелена» дитина вважає себе покинутою і дуже потребує материнської любові. Щоб вона не виросла «зеленою» особою (консервативною, такою, що боїться змін, які у неї асоціюються з втратами), потрібне особливе творче виховання, розвиток відвертості, інтересу. Такій дитині необхідно почуття захищеності, надійності.

"Помаранчеві діти"

Ці діти легко збудливі, так само, як «червоні» та «жовті», але це збудження не має виходу. І діти веселяться, балуються, кричать без всякої причини. Тому так небезпечний помаранчевий колір: коли до помаранчевого сонця додається оранжеве небо та ще оранжева мама - цей колір стає верескливим, неприємним, він дратує і спустошує.

"Коричневі діти"

У коричневому кольорі оранжевий глушиться чорним, дискомфорт першого не такий помітний. Приземлений, затишний і навіть приємний в невеликих дозах коричневий колір у «коричневих» дітей стає способом створювати свій світ, надійний і закритий, маленький світ, який даватиме відчуття безпеки. Існує багато причин «коричневого» дискомфорту: слабке здоров'я, сімейні негаразди, участь в драматичних подіях, і, нарешті, розумова неповноцінність.

"Чорні діти"

Чорний колір, як колір загрози, абсолютно протипоказаний дітям. Діти рідко віддають йому перевагу, але якщо дитина віддає перевагу чорному понад усім іншим кольорам - це свідчить про передчасну дозрілість складної психіки і про стрес, який перевернув життя дитини. Чим більше чорний колір подобається дитині, тим сильніша загроза, тим драматичніший стан дитини.

"Сірі діти"

Іншу психологічну картину дає сірий колір, теж протипоказаний дітям. Він означає рутину, безпросвітність, відторгнення, бідність. Найчастіше «сірі» діти дуже тихі, несміливі, замкнуті. «Сіра» ситуація виникає, коли дитину відгородили чи вона сама відгородилася від інших дітей. Якщо людина не може визначити, чи подобається їй сірий колір - це перша ознака втоми.

"Пастельні кольори"

Це типові інфантильні тони, і якщо їх любить дорослий, значить він зберіг в собі «дитину» та пов'язані з цим риси характеру.

Блакитний колір говорить про свободу, безтурботність, схильність до зміни обстановки. Зазвичай його полюбляють хлопчики. Часто з таких хлопчиків виростають моряки або льотчики.

Рожевому кольору зазвичай віддають перевагу дівчатка. «Рожева дитина» зазвичай ніжна, слабка, боязка. Така дитина дуже залежить від оточуючих, потребує постійної підтримки. Коли рожевий колір обирає хлопчик, він як особистість виявляється сильнішим.

Ліловому кольору також зазвичай віддають перевагу дівчатка. Він говорить про такі риси характеру як слабкість, ніжність, почуття самотності, беззахисність. «Лілова» дитина часто занурена у свій власний світ і, як правило, дуже артистична.


Як навчити дітей ставити запитання по суті

(пам’ятка для педагогів та батьків)

Готуючи старших дошкільників до навчання у школі, дуже важливо навчити їх ставити запитання по суті. Для цього потрібно насамперед освоїти кілька нехитрих, але вкрай важливих правил.

* Запасіться часом. Спілкуючись із дитиною, бажано нікуди не поспішати або хоча б мати «про запас» зайві п’ятнадцять – двадцять хвилин.

*Вислуховуйте дитину до кінця. Навіть якщо вам здається, що ви з перших слів зрозуміли, що саме хоче запитати дитина, обов’язково дослухайте її до кінця.  По – перше, може виявитися, що вона має на увазі  не зовсім те, що вам здалося спочатку, а по – друге, так ви засвідчите значущість дитячого запитання.

* З’ясовуйте, про що йдеться. Якщо вам не цілком зрозуміла суть запитання, не відмахуйтеся від нього одразу як від недоречного, а уточніть, що саме цікавить малюка.

* Конкретизуйте запитання дітей. Діти дошкільного віку далеко не завжди здатні чітко сформулювати те, що вони мають на увазі. Тож уточніть формулювання, запропонуйте дитині варіант точнішого і конкретнішого запитання, скажімо: «Ти хочеш знати, навіщо в підручнику використовують літери різної величини?», «Ти не зрозумів, як відрізнити круги від овалів?» тощо.

* Не бійтеся повторюватися. Навіть якщо дошкільник  уп’яте ставить одне й те саме запитання, постарайтеся не дратуватися. У п’яти – шестирічних дітей пам’ять ще дуже короткотривала, тому не все у поясненнях дорослого діти здатні запам’ятати з першого разу, особливо коли пояснення стосуються зовсім нових, незвичних для дошкільників сфер діяльності: читання, розв’язання задач тощо. Тож у кожному конкретному випадку за допомогою навідних  запитань з’ясовуйте, що саме дитина не розуміє у ваших поясненнях, і знаходьте інший , доступніший для неї варіант відповіді на її запитання.

* Не соромтеся не знати.  Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не соромтесь у цьому зізнатися. Запропонуйте  дитині разом пошукати відповідь у підручнику, енциклопедії чи інтернеті.

* Правильно ставте запитання самі. Розмовляючи з дитиною, чітко формулюйте власні запитання, використовуйте прийняті в таких випадках мовні формули:

  • Я хочу тебе запитати…;
  • Скажи, будь ласка…;
  • Мені цікаво…;
  • Як ти вважаєш…;

* Вислуховуйте дитячі відповіді уважно, не перебиваючи.

Лише уважне і поважливе ставлення дорослих до дитини під час спілкування сприятиме стимулюванню її мовленнєвої активності. Завжди задовольняйте цікавість малюків і заохочуйте їх пізнавальну активність схваленням.


Педагогічний практикум для батьків
Педагогічні ситуації

І. Поки мама розмовляла зі знайомою, 4-річний син зірвав на клумбі     квіти. Мати сварить його. Малюк плаче.

Запитання до батьків:

  1. Проаналізуйте поведінку дитини та матері: чи відповідає реакція матері вчинку дитини.
  2. Чи дійсно вчинок дитини був упередженим. Обґрунтуйте свою думку. Якими могли бути причини вищевказаного вчинку 4-річної дитини?

ІІ. Весна «заполонила» все подвір’я сонцем, світлом! Подвір’я сьогодні схоже на мурашок – стільки людей. Новосели приводять до порядку територію.

Працюють лише дорослі. Діти від п’яти до семи років і старші зайняті своїми справами. Працюють їхні мами, тата, бабусі та дідусі.

  • Який з нього працівник? Він і лопату ще тримати не вміє! – говорить батько шестирічного Сашка.

А ось тато п’ятирічного Андрійка доручив сину підносити кілочки, потримати шнур. Його друзі Сергійко та Наталочка очищують грунт від каміння.

Запитання до батьків:

  1. В чому полягає виховне значення праці дітей для інших?
  2. Чи залучаєте ви дитину до участі у суспільно-корисній праці?

ІІІ.  Якось під час осінньої прогулянки мама з шестирічним Максимом та його друзями  натрапили на галявину, навкруги якої росли молоді сосни. Але найдивовижнішою була посеред галявини самотньою береза з білосніжним стовбуром і майже недоторканими осіннім подихом листочками. Мама порівнює:

  • Точно як у тій пісні: «А в полі берізонька стояла».

Взимку вони знову навідалися на ту ж саму галявину. Дуже цікаво було дізнатися, що стало з самотньою берізкою. Зараз тут усе зовсім інакше. Білосніжна пелена аж вбирає очі і на її тлі берізка: срібний стовбур і гілочки такі тоненькі, наче вправний художник вивів їх кінчиком пензля на білому папері.

Милуються красою дерева здалеку: до берізки не підійти, снігу по пояс!

Навесні мати з сином і його друзями знову біля своєї берізки. Вона все та ж, але виглядає зовсім інакшою. Діти це підмічають:

  • Тепер вона зовсім не сумна.
  • Вона наче в мережевому наряді.
  • А стовбур такий самий…

- Пам’ятаєте, взимку ми не змогли підійти до нашої берізки і стояли,неподалік! – згадує Максим, погладжуючи стовбур, і раптом, подивившись вгору, дивується: «А небо, небо яке блакитне».

Підійшли ближче, крізь мереживо молодих листочків берези небо і справді виглядає прозоро блакитним.

Запитання до батьків:

  1. У чому виховне значення таких прогулянок?
  2. Чи використовуєте ви найближче природне оточення для формування у дитини любові до природи, рідного краю?
  3. Як це здійснюєте?

ІV. Мама і донька повільно йшли тихою вулицею, прогулюючись. Мама тримала дівчинку за руку, та кожна з них була сама по собі. Донька, щоправда, робила спроби «зав’язати» з мамою розмову:

  • Подивись, мамусю, які у дерева великі руки.

Мама нічого не відповіла, а донька вже розглядала великий камінь, що лежав на узбіччі.

  • Ці дірочки – камінцеві очі, так? Він через них бачить?
  • Чого ти, Марійко, тільки не вигадуєш. Поки гуляєш з тобою, стомишся більше, ніж від будь-якої роботи. Іди спокійно.

Марійка підкорилась, ішла спокійно і вже не бачила ні «камінцевих очей», ні «рук дерев».

Запитання до батьків:

  1. У чому педагогічна цінність спільних прогулянок батьків з дітьми?
  2. Як їх організувати і провести так, щоб вони мали пізнавальну і виховну користь?
  3. Чи ефективна прогулянка матері з дочкою в описаній ситуації? Обґрунтуйте свої судження.

V. Розповідь п’ятирічного хлопчика:

«Коли ми переїхали до нового будинку, на п’ятий поверх, бабуся подарувала  мені котика. Він у нас пожив-пожив, а потім мама вигнала його з дому, і великі хлопчаки  його вбили. Я його поховав біля муру, мама сказала: «Не плач. Я куплю тобі шаблю і гвинтівку».

Запитання до батьків:

  1. Дайте оцінку матері.
  2. Які негативні риси характеру можуть проявитися у дитини під впливом таких вчинків дорослих?
  3. У чому пізнавальне і виховне значення спілкування дітей з тваринами?
  4. Яких тварин можна тримати вдома?

VІ. Якось вихователька попросила дітей розповісти, як вони допомагають батькам у вихідні дні. Діти розповіли багато цікавого, а Михайлик сидів і мовчав.

        На запитання виховательки, як він допоміг вдома мамі, хлопчик відповів:

  • Я хотів допомогти мамі полити квіти на балконі, а тато сказав: «Не твоє це діло, в жіночі справи не лізь».

Запитання до батьків:

  1. Як ви розумієте заяву батька?
  2. Якої шкоди справі виховання синів завдають подібні заяви батьків?

VІІ.  Мати вранці проводжає сина у дитячий садок. Закінчився дощик і виглянуло сонечко. Все навколо сповнене гармонією кольорів і форм.

  • Поглянь - но у калюжку, що ти бачиш? – звертається вона до хлопчика.
  • Сонечко! – відгукується він.
  • А який віршик про сонечко ти знаєш?

Дитина пригадує і декламує маленький віршик.

  • Яке чудове сьогодні небо – синє, без жодної  хмаринки, воно здається бездонним, - каже мати сину.
  • До чого прекрасні віти квітучої вишні, - продовжує вона. Кожна квіточка тендітна і не схожа на іншу. У японців квіти сакури, квітучої вишні, вважаються символом краси. Ану лиш, придивися до цих двох квіточок. Яка з них тобі подобається найбільше?

Запитання до батьків:

  1. Чи може у дитини естетичне сприйняття виникнути саме по собі?
  2. З якою метою мати постійно звертає увагу сина на красу природи, довкілля?
  3. Як би ви використали прогулянку для пробудження у дитини естетичних  почуттів, вміння бачити і розуміти красиве?

«МИСТЕЦТВО   БУТИ БАТЬКАМИ»

  • Ваша  дитина  ні  в  чому  не завинила  перед  Вами - ані  в  тому,  що  створила  Вам  додаткові  труднощі, ані  в тому,  що  не  наддала Вам  бажаного  щастя,  ані  в тому,  що не  виправдала   ваших сподівань.  І   Ви  не  маєте  жодного права   вимагати   того,  щоб  вона  розв»язала  ці  проблеми.
  • Ваша  дитина –  не ваша  річ  чи  власність,  а   самостійна людина. Вирішувати до кінця  її  долю, а тим більше  ламати  її  на свій розсуд  Ви  не  маєте  жодного  права.  Ви  можете  лише допомогти  дитині  обрати   життєвий   шлях,  вивчивши   її здібності  та  інтереси   і   створивши  умови  для  їх  реалізації.
  • Ваша  дитина  не  завжди  буде  милою  і  слухняною.  Її упертість і капризи так само неминучі,  як  сам факт  її присутності.
  • У  багатьох  капризах  і  витівках  малечі  винні   Ви  самі, тому,  що  вчасно  не  зрозуміли  її,   не бажаючи  сприймати дитину такою,  як  вона  є.
  • Ви  повинні  завжди  вірити  в  краще  і  бачити   все найкраще ,  що  є  у  вашому  малюкові.   Будьте  певні  в  тому, що  рано  чи  пізно  це  найкраще  обов’язково   виявиться.

Настанови батькам щодо використання покарань:

  1. Покарання  не  повинно  зашкодити  здоров»ю  –  ні фізичному, ні  психічному.
  2. Якщо  є  сумніви   щодо  того,  карати  чи   не  карати, - не карайте.
  3. Жодних  покарань  із  метою   «ПРОФІЛАКТИКИ»!
  4. За  один  раз – одне  покарання.  Не  позбавляйте  дитину заслуженої  похвали  або  нагороди.
  5. Не  використовуйте  покарань  за  провини,  термін  давності  яких   вже  минув.  Краще  не  карати  ніж  карати пізніше.
  6. Покарали  -  пробачте.

Логін: *

Пароль: *