ЗДО №7, ”Берізка”, Гайсин
Гайсинський район, Вінницька область

Екологічна культура

Наш  дошкільний навчальний заклад працює над формуванням екологічної культури дошкільників з 2001 року.

Наш девіз: «Не ламати, не вбивати,

Не губити, пожаліти,

Захистити, напоїти, оживити»

Екологічні знання – це обов’язковий компонент процесу формування екологічної компетентності, а ставлення – його кінцевий продукт. Бо ж коли людина нічого не знає про об’єкт, то й ставиться до нього байдуже. З метою формування екологічних знань ми з педагогами опрацювали книгу В.Біанки «Лісова газета». Спочатку, на її основі, була проведена вікторина між педагогами, а потім і між дітьми старших груп.

Для розвитку пізнавальної активності дітей ми часто звертаємось до пошуково-дослідницької діяльності. Практичний експеримент, проведений хоча б раз, дає набагато більше користі, ніж багаторазове повторення теорії. Проведення досліду сприяє розвитку креативності, поліпшує комунікабельність, підвищує компетентність дітей в даній галузі знань.

Процес естетичного споглядання дошкільнятами природних об’єктів та явищ відбувається під час мандрівок по екологічній стежині. В дитячому закладі є план-схема екологічної стежини. Кожна її зупинка має свою назву і на допомогу вихователям є матеріал до кожної зупинки. Кожен день екологічна стежина відкриває перед дітьми нові екологічні знання, які допомагають їм відтворити їх в своїй творчості.

Батьки отримали знання  з проблем екологічного виховання дітей на консультаціях, брейн-рингах, на екологічних святах, на екологічних вікторинах.

Головним результатом нашої роботи є здатність дітей розуміти проблемні запитання педагогів і творчо їх виконувати. Під час роботи над екологічним вихованням ефективно змінюється світогляд дитини, значно збагачується словниковий запас, діти вчаться висловлювати свою думку.

Під час організації занять, спостережень, гуртків, екскурсій педагоги ставлять такі проблемні завдання дітям, які потребують розумових зусиль, які б враховували попередній досвід дітей, а показником таких методів є інтерес дітей до занять-досліджень, занять-експериментів, занять-пошуків, занять-мандрівок.

Між дітьми і вихователем іде постійний діалог, ведучим цього діалогу є педагог з його своєчасними оцінками діяльності дітей і майстерної режисури дитячої діяльності.

Природа – це Батьківщина. Наш дім. Ми вчимо дітей жити у цьому домі так, щоб у ньому завжди вистачало місця всім: і пташці в небі, і черв’ячку в землі, і високому дереву, і маленькій стеблинці, і, звичайно ж, людині. І щоб у цьому домі панували мир та злагода, любов та добро.


Екологічні казки

Казка «Соняшник і Сонце»

Піднялись трави. Повитикались з землі паростки квітів. Сонечко пригрівало, стебла квітів підростали, з'являлись нові листочки. І через деякий час розкрились пуп'янки квітів. Нечесані барині красувались своїми різнобарвними пелюстками. "Які ми вродливі" — промовляли вони. Нагідки, волошки, півники вихвалялись своїм вбранням.

Сонечко посилало ласкаве своє проміння на землю квітам. Усе розквітло навкруги, лише одна квітка не розкрила своїх пелюсток. Стебло її все тягнулось і тягнулось вгору до Сонечка. Всі очікували якою ж вона буде. І ось квітка розкрилась. Жовті пелюстки золотавились круг темного кола. Це був Соняшник. Квіти хотіли висловити їй своє вітання. Звисока подивилась вона на своїх сусідів — бо вважала себе найгарнішою. Підняла квітка свою голівку до Сонця і спитала його: "Правда я найгарніша?". Сонечко нічого не відповіло і піднялось вище. А квітка все питала: "Правда я найгарніша?". Сонечко почало сідати. А квітка повертала за ним голівку і все запитувала. Але відповіді не було. І до цього часу Соняшник жде, що відповість йому Сонечко. Дивиться він на нього, повертає за ним свою голівку і жде відповіді.

"ХАТИНКА ДЛЯ ВОВЧИКА"

У великому лісі жило багато звірів. І у кожного була хатинка. Одного разу до цього лісу прийшов Вовчик і вирішив теж побудувати собі хатинку. Але яку він ще не знав. Тому став ходити по лісу і придивлятися, хто в якій хатинці живе. На ялинці він побачив Білочку і спитав: "Де ти, Білочка, живеш, що ти, Білочка, гризеш?"

Білочка: "У зеленому ліску, у дуплі, у соснячку. Я гризу горішки і гриби, і шишки".

Вовчику не сподобалась хатинка Білочки, вона була дуже високо. Пішов він далі по стежці і зустрів Зайчика.

Вовчик: Ой, маленьке зайченятко, де твоя домівка-хатка?"

Зайчик: В мене хатка під горбочком, під ялинкою й дубочком, ще й під кущиком".

Не така мені потрібна хатинка" -подумав Вовчик.

Довго ходив Вовчик по лісу. Аж раптом побачив на пеньочку їжачка, згорнутого клубочком. Він торкнувся його лапкою та вколовся.

Вовчик: їжачок-хитрячок, з чого зшив ти піджачок?"

їжачок: Із голок та шпичок".

Вовчик: Де хатиночка твоя, хитрячок?"

їжачок: "Під пеньочком, там травичка і листочки." "Не хочеться мені мати хатинку під пеньочком" - сказав Вовчик. Пішов він далі лісом-доріжкою, та зустрів Лисичку-сестричку.

Вовчик: "Здоров, здоров, Лисонька, куди йдеш? Скажи мені правдоньку, де живеш?"

Лисонька: "Отам моя хатонька край води. Ти до мене, Вовчику, не ходи."

Але Вовчик підгледів де живе Лисичка і йому дуже сподобалась її хатинка. Він побудував собі таку саму, але ширшу. І називається його хатинка - лігво.

КАЗКА «ЗДРАСТУЙ, ЦЕ Я, СНІЖИНКА!»

Одного разу північний вітер приніс велику темну хмару. В хмарі жили  легкі пушинки – сніжинки. Одна з них була дуже допитлива. Часто дивилась вона з хмари на землю.

І, коли хмара опинилась над зеленими просторами землі, їй захотілося роздивитися все поближче. Сніжинка стрибнула з хмари.

Теплий вітер підхопив її, і вона, краплинкою, впала на зелений листочок дерева; вмила його і сказала – Здрастуй, це я, Сніжинка!

 Потім з листка скотилася на квітку, що росла під деревом. На квітці сиділа комашка – сонечко. Напоїла її і сказала – Здрастуй, це я, Сніжинка!

З пелюстки квітки впала в ставочок, де жила рибка. І на одну краплю в ставочку стало більше води. –  Здрастуй, це я, Сніжинка! – сказала вона рибці.

Сонце відбивалось у воді. Сніжинка поніжилась в теплих його промінцях і полетіла до нього назустріч. – Здрастуй, це я, Сніжинка – сказала вона і опинилась в легкій білій хмаринці.

Вітер підхопив хмаринку і вона попливла корабликом в  блакитному просторі неба. Сніжинка продовжувала свою мандрівку.

КАЗКА  «СОНЯЧНІ  КРАПЛИНКИ»

День змінювався ніччю. А кожного ранку, раніше за всіх, прокидалося Сонце. Воно світилося від щастя, що на землі всі його радо зустрічали.

«Ми хочемо бути схожі на тебе, хоч трішечки» - одного разу попросили його квіти. «Ти ж таке гарне!»

Сонце погодилось. «Але, - сказало воно, - на мене будуть схожі тільки ті квіти, які прокинуться раніше за всіх і привітають мене».

Настав ранок. Послало на землю Сонце своїх розвідників, сонячних зайчиків, щоб знайти квіти, які вже прокинулись. Сонячні зайчики застрибали у траві. І ось уже перша квітка стала схожа на Сонечко.

«Я гарнесенька кульбабка. В мене жовта, пишна шапка» - так співала «квіточка – щіточка, жовта леліточка, крапелька сонечка, Сонцева донечка».

А за нею і ромашка:

«Я ромашка польова.
В мене біла голова.
Й жовта серединка  -
Сонечка краплинка».

Квіти раділи таким дарункам від Сонця.

І ти, дитино, якщо уважно придивишся навкруг, може знайдеш квіти схожі з Сонцем.

КАЗКА  «СИНИЧЧИНІ КВІТИ»

Оживала земля під промінням теплого весняного сонечка.

Воно прогрівало кожен її куточок. Довшими, теплішими ставали дні.  Раділа і Синичка - весничка.  Нарешті можна  довго літати, можна скрізь зазирнути, знайти тих, хто прокинувся після зими, поділитися своєю радістю.

«Світи, грій, сонечко, щоб все навкруг прокинулось!» - пищала Синичка.
«Не заважай мені спати»- раптом почулося із дупла старого дуба, і Синичка побачила Сову.
«І чому ти, Сово спиш? Надворі день, сонечко сяє».
«А мені і вночі світло, мені зірочки сяють».- відповіла Сова.
«А які вони, зірочки?»- спитала Синичка.

Сова покрутила головою навкруги і раптом побачила квіточки, що голубіли між торішнім листям.

«Ось такі - сказала вона – тільки  блискучі, як твоє сонечко».

Ніжні, тендітні, блакитні зірочки вабили очі.

Синичці квіти сподобались і вона дзвінко-дзвінко заспівала свою пісню.

Коли ранньої весни почуєш веселий спів Синички, знай, вже розквітли  «синиччині квіти» - блакитні зірочки проліска.  


КНИГА СКАРГ  ПРИРОДИ

ЗНАЙ, ЛЮБИ, БЕРЕЖИ І ТАКОГО НЕ РОБИ

  • НЕ  РУЙНУЙ  ГНІЗДЕЧКО;
  • НЕ СКРИВДЬ ПТАШИНУ;
  • НЕ  ЛАМАЙ  ГІЛЛЯЧКУ;
  • НЕ РВИ ПАВУТИНУ;
  • КВІТИ  НЕ  ЗРИВАЙ;
  • І ТВАРИНОК  НЕ ЗАЙМАЙ.

СКАРГИ  ДЕРЕВ

Любі діти! Ви не раз бували в лісі, тож знаєте, як там гарно. І ми теж дуже любимо наш рідний дім – ліс. Любимо спів пташок і теплий вітерець, який розчісує наш сі віти. Матінка природа дуже нас любить і пестить. Чому ж люди нас не бережуть? Чому під Новий рік тремтять наші голівки не від холоду, а від страху, що з’явиться людина з сокирою? А як берізки бояться ранньої весни! Бо прийде людина з ножем і зробить рану на ніжному стовбурі, щоб напитися їхнього соку.

Нам його не жаль, беріть і пийте на здоров’я, але рани треба замазати глиною, щоб берізки й далі змогли жити й прикрашати світ.

СКАРГА

Зі  мною  пов’язана  назва  першого  весняного  місяця.  Я  дарую  людям  дуже  смачний  і  цілющий  напій.  А  люди  зловживають  цим,  ріжучи  й  надрубуючи  мій  стовбур,  і  я  після  цього  гину.

                                                                                                                                            Берізка

СКАРГИ  ПТАШОК

Хлопчики й дівчатка, звертаються до вас мешканці лісів і садків – гомінливі, співучі, гарні пташки. Чи ви уявляєте собі життя без нас?

Без співу соловейка, жайвора, без стрекоту сороки і постукування по дереву лікаря-дятла? Якщо ви не припините стріляти в нас із рогаток і знищувати наші гнізда, ми полетимо від вас туди, де нас любитимуть та оберігатимуть.

CКАРГА СОВИ

Ох,  не  люблять  мене  люди!  Мій  голос  і  очі  (кажуть,  що  вони  у  мене  негарні) не  подобаються  їм.  Вважають,  що  я віщую  горе.  А  чи  так  це?  Якби  не  я,  дехто  сидів  би  без  хліба.  Тож  добре  поміркуйте.  Чи  ображати,  чи  поважати  мене  треба?

СКАРГИ ГРИБІВ

Діти! Ви знаєте нас? Ми підосичники, опеньки, сироїжки, маслюки, лисички – ми гарні, схожі на гномиків створіння з різноколірними шапочками, ростемо в лісі. І дорослі, і малі дуже люблять нас збирати. І ми нічого проти цього не маємо – для того й ростемо. Єдине тільки, про що ми дуже просимо всіх – не виривайте нас із грибницею, а обережно зрізайте, не пошкоджуючи її. Якщо ви так робитимете, то і ви, і ваші діти знатимуть, яка то смачна і поживна страва – грибна юшка.

СКАРГИ  РИБ  І  ЖАБЕНЯТ

Ми  -  мешканці  водойми  -  живі  організми,  про  яких  мають  піклуватися  люди.  А  що  вони  чинять  насправді?  Викидають  у  річку  сміття,  полюють  на  нас  із  сітками.  А  яке  ставлення  до  жабенят?  Жбурляють  в  нас  камінці, стусають  нас  ногами.  А  ми  ж  такі  корисні  і  потрібні!

СКАРГА  ЖАБИ

Сама  знаю,  що  я  не  красуня.  Деякі  люди  не  терплять  моєї  присутності,  намагаються  втекти,  а  то  ще  й  камінці  жбурляють.  За  що?  Не  всім  же  бути  гарними?!  А  користь  від  мене  велика.
                                                                                                                                                                              Жаба

СКАРГИ КВІТІВ

Ми – квіти – чарівні творіння природи, подарунок людям від неї. Розкішні півонії та троянди, елегантні тюльпани, скромні ромашки, запашний бузок. Як нас багато і які ми різні! Та зовсім не означає, що нас можна безжально нищити та виривати з корінням. Серед нас дуже багато лікарських рослин. Які допомагають хворим людям і тваринам. А деякі з нас уже занесені до Червоної книги – так мало нас залишилося.

Звертаємося до вас, любі діти, з великим проханням: не рвіть нас марно. Не нищіть просто так, захищайте нас. Дбайте про нас. А ми віддячимо вам своєю красою.

ПАМ’ЯТКА   ПРИРОДОЛЮБА

  1.  Кожний зелений листочок, кожна травинка виділяє кисень. Ним ми дихаємо. Без нього немає життя. Не топчи, не зривай рослини.
  2. Найліпша та квітка, яка квітує там, де виросла. Не губи її.
  3. Отруйні для людини гриби – це ліки і харчі для лісових мешканців. Чим більше в лісі різних грибів, тим він затишніший. У ньому ліпше ростуть дерева. Не знищуй отруйних грибів.
  4. Не галасуй у весняному лісі. Не включай надто голосно музику. Ти злякаєш пташку, вона злетить з гнізда. Яєчка вихолонуть, і з них ніколи не виведуться пташенята. Краще послухай голос лісу.
  5. Не лови барвистих метеликів, що літають, над квітами. Вони схожі на казкові квіти, які літають. Вони нікому не завдають шкоди. І ти не завдавай їм шкоди.
  6. Найчистіша і найсмачніша вода – джерельна. Подивись, як над джерелом схиляються квіти, кущі, дерева. Вони оберігають його від посух та пилових бур. Не каламуть джерела.
  7. Ти хочеш принести додому лісові квіти? Зривай їх перед тим, як ітимеш додому і пам’ятай: скромний невеличкий букет – ознака гарного смаку, свідомості людини, бережливості, доброти. А про що свідчить оберемок лісових квітів?
  8. Щоб згубити молоде дерево – потрібні хвилини, а виростити – роки. Не ламай черемхи, не каліч квітучих дерев і кущів.
  9. Рана на рослині – рана на живому. Не зашкодь корі дерева.
  10. Ніщо так згубно не впливає на все живе, як вогонь. Байдужість,      що призвела до пожежі – злочин перед природою і перед людьми.    Простеж, щоб у лісі не залишилося навіть іскри від багаття.
  11. Покинута консервна банка, скло можуть поранити лісового звіра. Нагріте сонцем скло може стати причиною пожежі. Не залишай після себе сміття в лісі. Нехай твоє місце відпочинку буде чистим. Рештки їжі залиши для пташок на сухих гілках. Для звірів – на пеньку, для комах – на землі.

ПАМ’ЯТКА  ДІТЯМ

  1. Тварин не треба ображати, любить їх треба, доглядати.
  2. Потрібно в лісі не кричати, щоб птахів, звірів не лякати!
  3. Погано гнізда руйнувати, а добре – птахам помагати.
  4. Гілки дерев ти не ламай, листочки з них не обривай. Вони повітря очищають, від сонця та дощу ховають.
  5. Не рви квіток, їх не кидай, сади їх краще, поливай.
  6. Не треба ще траву топтати – про це повинен кожен знати. Комашки там малі живуть, вони нам користь всі несуть.
  7. Люби і луг, і сад, і річку, квітки, дерева і травичку. Його даремно не марнуй, усе на світі ти шануй!
  8. Куди б не йшов ти: в ліс чи гай завжди ти, друже, пам’ятай: природу рідну свого краю завжди люби, оберігай!

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ В ПРИРОДІ

  1. Оберігати природу – обов’язок кожного.
  2.  Не руйнуйте пташині гнізда. Не зачіпайте птахів.
  3. Не вбивайте жаб, ропух. Бережіть мурашники – вони приносять користь.
  4. Не рвіть квіти. Природа вичерпна! Може настати час, коли не знайдемо квітів в лісі.

Мурашки – санітари лісу. Достатньо 4-6 мурашників на гектар лісу, щоб захистити ліс від комах-шкідників. Мурашник має форму конуса, який оберігає його від дощу, тому проходячи повз мурашника, не зачіпайте його палками: порушується правильна форма мурашиного гнізда, в нього попадає вода, і мурашки гинуть.

Руйнуючи мурашник, ти руйнуєш дім друзів!

ПРАВИЛА ОХОРОНИ ПРИРОДИ

  • Правило співучого соловейка – оспівуємо красу рідної землі, як соловейко.
  • Правило червоної калини – прикрашаємо землю добрими справами, як калина гай.
  • Правило дбайливої білочки – беремо від природи те, що потрібно, дбаючи про відновлення скарбів.
  • Правило мудрої сови – спостерігаємо, навчаємося, діємо і відповідаємо за свої вчинки.
  • Правило золотого соняшника – кожна істота, яка живе на Землі, є також незамінною і має право на сонце, повітря і воду.
  • Правило доброго дельфіна – приходимо на допомогу кожному, хто її потребує, як дельфін у морі.
  • Правило наполегливого дятлика – будемо наполегливими й невтомними, як дятлики, тоді побачимо свою землю квітучою і здоровою.
  • Правило вічнозеленого барвінку – як вічнозелене листя барвінку, завжди пам’ятаймо про перевагу законів природи над законами людськими.

ЗАПАМ’ЯТАЙ І ЗАВЖДИ ВИКОНУЙ ЇХ!

Логін: *

Пароль: *